Ногайську Орду населяли мангити, кунграти (з 2-ї пол. XV ст. – ногаї), кипчаки, башкири та інші тюркомовні племена, проте населення не встигло оформитися як нація. Основним заняттям населення було кочове скотарство, зберігалося також домашнє рабство.
Основним заняттям більшості ногайців до 1917 року залишалося кочове скотарство. Ногайці розводили коней, овець, верблюдів, велику рогату худобу. Головним районом їх кочування була Ногайська степ. Кубанські ногайці з XVIII століття вели осілий спосіб життя та займалися землеробством.
Корніс повідомляв, що їжа ногайців «складається в кобилому м'ясі, яловичині, баранині, курах, рибі, молоці, олії, пшоні та приготуваннях з різного роду борошна. Влітку їдять вони кавун, дині та привезені із сусідніх місць, особливо з Криму, різні фрукти» (Корніс 1836: 214).
Ногайці, що жили в степах Прикубання, до XVII ст. вели кочовий спосіб життя. Вони займали територію від Кубані до Дону. Між нагайськими Ордами після розпаду Золотої Орди точилася міжусобна боротьба.