В основному це були племена (дани, свеї, ґети, гути та ін.) у стадії розкладання родоплемінного ладу, що жили на території сучасних Швеції, Данії та Норвегії, Яких штовхало за межі рідних країн перенаселення та голод. За релігійною приналежністю вікінги у переважній більшості були язичниками.
Про скандинавську присутність в Ірландії сьогодні свідчать деякі ірландські прізвища: МакСуїн (син Свена), МакОліфф (син Олафа), Дойл (нащадок данця), О'Хіггінс (нащадок вікінга). Найбільша концентрація нащадків вікінгів спостерігається в Південному та Центральному Лейнстері, у Коннахті та у Північному Ольстері.
Предками вікінгів були, найімовірніше, землероби кам'яного віку, що прийшли в Скандинавію близько 6000 років тому і витіснили або асимілювали місцевих мисливців-збирачів, чиї предки опинилися тут наприкінці останньої Льодовикової епохи, приблизно ще на 6000 років раніше.
Поселення русів розкинулися по головним водним артеріям – Волзі, Дніпру, Західній Двіні та Ладозі. Ладога – перше місто скандинавів у Росії. Сказання згадують його як фортеця Альдейг'юборг. Вона була побудована приблизно в 753 році, розташувавшись навпроти успішної торгової фортеці слов'ян.