Поява гусячого пера вперше зафіксовано близько 600 року нашої ери у Севільї. Причинами появи такого загальнодоступного пишучого інструменту було здешевлення і поширення спочатку пергаменту, а згодом і паперу.
Приблизно в IV столітті нашої ери починають писати пташиним пір'ям – і використовувати їх продовжували до початку століття XX-го. У вітрині — два сучасні пера, але технологія їх підготовки та застосування практично не змінювалася. Для зручності листа з XVII століття пір'я нерідко вставляли у металеві тримачі.
Гусяче перо стало основним інструментом для письма всюди (крім країн Сходу, де використовувалось очеретяне перо). У XVIII столітті з Росії в Англію вирушало на рік понад 25 млн. штук гусячого пір'я.
На папірусі, бересті, пергаменті, папері люди писали за допомогою пензлика або дерев'яною або бамбуковою паличкою з косо обрізаним кінцем. При цьому кінець міг бути тонким, голчастим або тупим кінцем у вигляді лопатки. На загостреному кінці робилася поздовжня щілина, при тупому кінці було кілька паралельних щілин.