IP-адреса – це унікальний ідентифікатор, присвоєний кожному пристрою, підключеному до Інтернету. Він складається з чотирьох чисел, розділених точками, наприклад, 192.168.0.1. Кожне число в IP-адресі може приймати значення від 0 до 255. IP-адреса використовується для маршрутизації даних у мережі, а також для ідентифікації відправника та одержувача інформації.
IP-адресу можна розділити на дві частини: номер мережі та номер пристрою в мережі. Перші кілька чисел на адресі позначають номер мережі, а останнє число позначає номер пристрою. Номер мережі дозволяє маршрутизаторам визначити, яким шляхом надіслати дані, а номер пристрою допомагає визначити, якого саме пристрою адресована інформація.
Існує два варіанти IP-адрес: IPv4 і IPv6. IPv4 – це стандартна версія, яка використовує чотири числа. Однак зі збільшенням кількості пристроїв, що підключаються, і розширенням мережі Інтернет, IPv4 адрес стало недостатньо. Тому з'явився новий стандарт IPv6, який використовує шістнадцять чисел і надає значно більше можливостей для адресації пристроїв.
| Адресна частина | Опис |
|---|---|
| 192.168.0.1 | Адреса комп'ютера в локальній мережі |
| 10.0.0.1 | Адреса комп'ютера в локальній мережі |
| 172.16.0.1 | Адреса комп'ютера в локальній мережі |
| 8.8.8.8 | Адреса DNS-сервера Google |
| 127.0.0.1 | Адреса localhost (локальна мережа) |
Як виглядати IP-адреса?
IP-адреса – це рядок чисел, розділених крапками. IP-адреси є набір з чотирьох чисел, наприклад, 192.158.1.38. Кожне число цього набору належить інтервалу від 0 до 255. Таким чином, повний діапазон IP-адресації – це адреси від 0.0.0.0 до 255.255.255.255.
Як правильно писати IP-адресу?
IP-адреса має довжину 4 байти і зазвичай записується у вигляді чотирьох чисел, що представляють значення кожного байта в десятковій формі та розділених точками, наприклад, 128.10.2.30 – традиційна десяткова форма подання адреси, а 10000000 00001010 00000010 00011110 – двійкова форма подання цієї адреси.
Що таке 192.168 0.0 24?
Запис 192.168.0.0/24 (CIDR) означає, що маска мережі буде 255.255.255.0 – тобто 24 біти є мережним ідентифікатором, а решта 8 виділяються на адресу конкретного вузла (наприклад, комп'ютера) цієї мережі.