Щастя, за аль-Фарабі, – це досягнення досконалого знання та високих моральних норм, які і після смерті окремої людини або зникнення цього покоління можуть служити людству.
Аль–Фарабі під щастям має на увазі досягнення за допомогою розуму та науки такого рівня духовної культури, яка після смерті окремої людини чи цілого покоління могла б служити людству.
Аль–Фарабі (Араб. الفارابي), Фарабі (перс. فارابی) – нисба, частина арабо-мусульманського імені, що вказує на приналежність до міста Фараб (Отрар, совр. Казахстан).
Аль–Фарабі — автор коментарів до творів Аристотеля (звідси його почесне прізвисько «Другий учитель») та Платона. Його праці вплинули на Ібн Сіну, Ібн Баджу, Ібн Туфайля, Ібн Рушда, а також на філософію та науку середньовічної Західної Європи. Йому приписується створення Отрарської бібліотеки.