Вигоряння – це стан, що виникає внаслідок тривалого виснаження фізичних та емоційних ресурсів людини. Воно проявляється у формі втоми, дратівливості, апатії та втрати інтересу до життя та роботи. У суспільстві вигоряння стало однією з головних проблем, з якими стикаються багато людей, незалежно від віку та професії.
Однак, незважаючи на всі труднощі, вигоряння можна подолати. Ключовими факторами у справі з цим станом є усвідомлення проблеми, розуміння власних емоційних та фізичних потреб, а також зміна способу життя та підходу до роботи.
Насамперед, важливо усвідомити, що вигоряння – це реальна проблема, яка потребує уваги та дій. Нерідко люди, які страждають від вигоряння, схильні ігнорувати свої емоції та потреби, що лише посилює стан та поглиблює проблему. Відкрите обговорення своїх почуттів та проблем із близькими людьми чи професіоналами може стати першим кроком до розуміння та прийняття.
| Чи можна позбутися вигоряння | |
|---|---|
| Вигоряння | Чи можна позбутися |
| Вигоряння на роботі | Так, за допомогою організації робочого часу та відпусток |
| Вигоряння в особистому житті | Так, за допомогою встановлення кордонів та піклування про себе |
| Вигоряння у студентів | Так, за допомогою різноманітних методів саморегуляції |
Що робити, щоб вийти з вигоряння?
У самостійній боротьбі психолог рекомендує діяти таким чином:
- Зменшити навантаження. Якщо багато справ на роботі чи побуті, то подумайте, з ким їх розділити. …
- Зменшити рівень відповідальності. …
- Зосередьтеся на собі. …
- Розібратися, що у житті важливо, а що – ні. …
- Подумайте як можна вплинути на ситуацію.
Як довго може тривати вигоряння?
У середньому на відновлення після емоційного вигоряння потрібно від трьох місяців до року. Як довго триватиме цей процес, залежить від рівня емоційного виснаження та фізичної втоми, а також від того, чи є рецидиви чи періоди застійного відновлення.
Що відбувається з людиною після вигоряння?
Синдром емоційного вигоряння При емоційному вигорянні людина втрачає здатність відчувати емоції, тобто відчувати, усвідомлювати мотиви своїх дій. У результаті виникає деперсоналізація («я роблю це для дитини», «це потрібна моїй мамі»). Людина забуває про себе та свої потреби.