Простий з вини роботодавця має бути оплачений виходячи з щонайменше 2/3 середнього заробітку (ст. 157 ТК). Тобто виходячи із заробітку та фактично відпрацьованого часу за останні 12 повних місяців. Якщо простий затягнувся, перерахувати суму середнього заробітку щомісяця не потрібно.
113 КзпПр передбачено оплату саме часу простою, то якщо простий має місце не цілий робочий день, а лише кілька годин, то годинник простою оплачується з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), а за решту годин нараховується зарплата у загальному порядку.
Формула розрахунку виглядає так: Середня заробітна плата = Отримана працівниками зарплата протягом розрахункового періоду / (Середня чисельність співробітників, які працювали в розрахунковий період * Кількість розрахункових місяців).
СДЗ = зарплата за розрахунковий період / фактично відпрацьовані у розрахунковому періоді дні. Розрахунковий період – 12 місяців (ст. 139 ТК РФ). Якщо працівник відпрацював менше 12 місяців, то розрахунковий період дорівнює фактичному періоду роботи.