Свя́тий (від праслав. svętъ, svętъjьь; множин. ч. – святые́е) – особистість, особливо шанована в різних релігіях за святість, благочестя, праведність, стійке сповідування віри, у теїстичних релігіях – за клопотання перед Богом за людей.
Святість досягається не одним днем, а багатьма працями, молитвами, прагненням до виконання заповідей. У відповідь на це Бог посилає людині свої дари. Апостол Павло перераховує їх: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість.
У сімнадцятому столітті, за свідченням Патріарха Нектарія, три речі визнавали причиною істинної святості в людях: а) православ’я бездоганне; б) вчинення всіх чеснот, за якими слідує протистояння за віру навіть до крові; в) прояв Богом надприродних знамень і чудес.