Приналежність латинського іменника до третього відмінювання визначають за формою genetīvus singulāris (родовий відмінок однини; скорочено – gen. sing.), а саме після закінчення -is у цій формі. Що стосується форми називного відмінка (nominatīvus singulāris; скорочено — nom. sing.)
учні повинні знати: іменники бувають 3– х типів відмінювання: 1 відмінювання – чоловічого роду та жіночого роду із закінченнями -а -я, 2 відмінювання – чоловічого роду з нульовим закінченням та середнього роду із закінченнями: -о, -е, 3 відмінювання – жіночого роду із м'яким знаком на кінці.
Кожна іменник у латинською мовою відноситься до одного з 5 відмін. Відмінювання визначається по закінченню родового відмінка однини.У II відмінюванні – 6 типів:
- що закінчуються на -us (в N.Sg.) …
- що закінчуються на -ius (в N.Sg.) …
- що закінчуються на -ir (в N.Sg.) …
- що закінчуються -er (в N.Sg.)
Так як іменники 3-го відмінювання мають основу, що закінчується або на приголосний звук, або на голосний ĭ, то іменники 3-го відмінювання діляться на три типи: приголосний, змішаний, голосний.