Чим цікава радіолампа?

А продовжимо про лампу.
Для початку зазначу щось типу дисклеймера: все далі сказане не може слугувати джерелом достовірної інформації, оскільки всі отримані і зібрані мною відомості про ці технології базуються на інформації із статей і форумів, написаною людьми, які теж не є спеціалістами в даній галузі. Такий собі великий “поламаний телефон” про забуту більшістю технологію.

Але чим вона така цікава?

Естетичність відкинемо зразу же. Так, світить воно красиво, виглядає чудернадсько, але для такої потіхи достатньо буде підключити розжарювання від тих же 5 вольт і тішити себе муляжем (такі, до слова, виготовляються і з певною успішністю продаються).

Екологічність відкинемо теж – бо ця технологія яскравий приклад того, як задля мізерної вигоди (підсилення звуку) витрачається купу цінного ресурсу (електроенергії).

Залишимось на відношенні витрати – якість.
Таки спочатку мою увагу привернуло покращення якості звучання при доволі простій схемі і компонентах, які можна роздобути зі старого мотлоху. Це я думав тоді, це пишуть в стаття для новачків, але не так склалось, як гадалось. Відчутне покращення можна отримати тільки з добре прорахованою схемою, при розумінні роботи її компонентів, правильному збиранні, коректному налаштуванні і використанні якісних (і дорогих!) складових. І тут не факт що отримаєте те, чого бажаєте. Ба більше, так званий “ламповий” звук може навіть розчарувати. А в гонитві за ідеальними параметрами зрозумієте що… транзистор таки краще. Таке розуміння поступово приходить вже після першої-другої проблеми з цими, здавалось, простими схемами.

Але все ж воно не відпустило. А тому що реальна причина зацікавленості у мене по сьогоднішній день – це елементарність, це можливість побачити все до елементарних складових в роботі. Буквально елементарних, оскільки все що потрібно для роботи умовної лампи, у більшості випадків, видно неозброєним оком через прозорий балон.

Так, стоп, все дуже складно, але затягує елементарність – не сходиться, скажете Ви. Але все так і є. Така технологія в своїй основі тримає надзвичайно просте явище, відтворити яке (і навіть саму лампу) можна в домашній лабораторії з мінімальним набором інструментів і при цьому отримати якийсь результат. І це все можна спостерігати своїми очима, відчувати тепло і бачити явища, які виникають внаслідок неправильної роботи чи виходу з ладу. Пробої в лампі цікавіше спостерігати, ніж у транзисторі. Так, мало хто буде братись виготовляти лампу дома (але і такі ентузіасти існують), та це “реальніше”, ніж виготовити той же транзистор дома. Чи взагалі реально, якщо порівнювати з мікросхемою.
Я не буду заперечувати, що використати одну мікросхему з мінімальною обв’язкою задля задовільного результату практичніше. Але якщо у Вас, як і у мене, існує патологічне бажання отримати розуміння чогось невідомого, часу не так багато, а результат хочеться не за кілька років – то це чудовий приклад того, що можна намагатись зрозуміти суто для задоволення.

І про звучання – так, ви отримаєте краще (і навіть “те саме” бажане) звучання за більші витрати – витрати часу, нервів і ресурсів. Але хіба не для цього існують захопленості?

Наскільки цікавою була ця публікація

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Будьте першим, хто проголосує!

Підсилювач для навушників на радіолампах, частина 3. Підбір та індикаторні радіолампи

Ще одна специфіка лампових підсилювачів полягає в підборі ламп в пари, квартети та інші конфігурації. Це є необов’язковою умовою для однакової роботи каналів в простих конструкціях, але важливо при роботі у парах в складніших пристроях. В моєму випадку, різний рівень сигналу в обох каналах навушників то дуже суттєва перешкода для комфортного використання підсилювача. Тому вирішив пошукати радіолампи в продавців, зокрема у тих, що мають тестери радіоламп.

Тестери радіоламп це пристрої, які дозволяють вимірювати різні параметри лампи, що дає, як мінімум, інформацію про роботоздатність конкретного екземпляру. На даний час, нові лампи не виробляються масово, старих-нових ламп (NOS, або New Old Stock – нові, невживані, зі старих запасів) є досить багато, а норми зберігання останніх не завжди дотримувались – то навіть такі старі-нові лампи попадаються в гіршому стані за вживані.

Сайти оголошень зачасту мають пропозиції від людей, які розпродують деталі із демонтажу чи мотлоху, то для пошуку дійсно якісних ламп треба орієнтуватись на спеціалізовані портали. Так я попав на один український форум, де є досить багато продавців з широким асортиментом і можливістю перевірки чи підбору ламп.

Шукаючи лампи, дивився також за варіантами покращення схеми, крім вже описаного виправлення помилок, так і натрапив на інформацію що однакові за конструкцією лампи різних виробників звучать по-різному. Ба більше, форуми з пост-совєтського простору писали, що лампи європейських чи американських виробників звучать краще совєтських, коли європейські і американські хвалили ті ж совєтські лампи. Це ще одна з причин підбору ламп – треба вибрати ті, звучання яких найбільше сподобається. А я, маючи совєтські лампи, вирішив що купляти американські (дуже дорогі) точно не виправдано, але можна купити європейські, зокрема східноєвропейські – чехословацьких, угорських і польських заводів. Такі лампи можна просто знайти у великих кількостях у багатьох продавців, а відповідно ціна більш приземлена.

Але спершу ніж купляти нові, невідомі лампи, тим більше з ціною в 10 раз більшою за совєтські аналоги, я взявся шукати чи дійсно вони підходять у схему. Так нашукав велику кількість інформації, зокрема скановані даташити чи цілі каталоги певних виробників. В той час не було стандарту писати документацію англійською, то більшість документів саме мовами тієї країни, в якій і вироблялись. Тут на порталі створив каталог ламп, з якими мав справу, а по мірі знаходження, буду туди добавляти корисну інформацію.

Про використану в підсилювачі лампу 6Н23П і її аналогів, знайшлось досить багато інформації. Але перше, що попадається мені на очі – це різні допустимі межі роботи лампи. Як от максимальна анодна напруга для 6Н23П – 300 вольт, коли для її аналогу E88CC – 220 вольт. А значить, одна і та ж за конструкцією лампа не може бути 100% без змін використаною в різних схемах.

Перевіривши даташити, дійшов висновку, що пробувати європейську лампу можна буде, зменшивши живлення з 275 до 220 вольт. А це можна зробити, просто перекомутувавши обмотки силового трансформатора. На цьому моменті з радістю замовив підібрану пару E88CC виробництва Tesla з Чехословаччини. А щоб не платити декілька раз (як же я помилявся), взяв військові (позначені перехрещеними мечами) – вони мали б прослужити довше.

Заодно побачив, що продавець має в наявності індикаторні лампи – 6Е3П. І в мене з’явилась ще одна ідея.

Що показують індикаторні лампи?

Індикаторні лампі – це радіолампи із нанесеним на додатковий електрод (кратер) люмінофором – віллемітом, який, при попаданні на нього електронів, починає світитись яскравим зеленим кольором.

Перші індикаторні радіолампи використовувались для індикації точного налаштування радіоприймача на радіостанцію. Принцип роботи тут простий – зростання напруги на сітці такої лампи зумовлювало зменшення затемненого сектору. Так можна було отримати красиву, а головне – наглядку візуалізацію рівня отриманого радіосигналу. З часом ці лампи знайшли також інші сфери застосування, але тепер в основному ентузіасти використовують їх для індикації рівня звукового сигналу в підсилювачах.

Детальніше про історію виникнення і принцип їх роботи можна прочитати тут (рос.).

Совєти виробляли декілька типів (чи то поколінь) індикаторних ламп, а саме 6Е5С (те саме “магічне око”), 6Е1П (та ж технологія що і 6Е5С, але з кратером, напрямленим вбік) і 6E3П (люмінофор нанесений на стінку балона). Мій вибір пав на 6Е3П через те, що номінальна анодна напруга була вища за номінальну напругу 6Е1П (300 проти 250 вольт), а помістити велику октальну 6Е5С мені фізично би не вийшло.

Чекаючи на підбір і доставку ламп, я обдумував як це все правильно підключити і дійшов висновку, що треба повністю перепаяти все, шасі прикріпити на латунних стійках до дна корпусу, компоненти розмістити так, щоб уникнути впливу одних на інші, а також добавити дві панельки під лампи для краси (підключити тільки накал до них, як в більшості дешевих і компактних лампових підсилювачах з Китаю) і тумблери на включення всіх компонентів. Останнє було необхідним для довгої роботи індикаторних ламп, оскільки люмінофор має здатність вигорати, а терміни служби таких ламп всього 500 годин. Тумблерами же можна повністю ізолювати індикаторну лампу.

Напруга в електромережі має значення!

Існувала також інша пробема. Квартири, в яких жив, мали значні коливання напруги в електромережі, мій ДБЖ має всього два ступені для регулювання напруги, а значить напруга на силовому трансформаторі підсилювача теж значно коливалась. Це, в свою чергу, зміщувало режим роботи ламп. До цього всього середньостатистична напруга в мережі була 230 вольт, а трансформатор, що використовувався, був розрахований на 220 вольт. Як результат сам трансформатор гудів і грівся, а підсилювач отримував завищене анодне живлення і напругу розжарювання. Як відомо, останнє крайнє негативно впливає на довговічність ламп. Тоді я дізнався, що такі трансформатори ТАН бувають двох видів – на 220 вольт (переважно помальовані червоною фарбою) і 127/220 вольт (помальовані зеленою фарбою). І саме останні мають не одну, а декілька первинних обмоток, які можна комутувати на власний розсуд. Зокрема, так можна отримати силовий трансформатор з первинною обмоткою на 227 вольт – саме те, що було необхідне.

Лампи були вже в дорозі, а мені, після довгих пошуків, повезло знайти ТАН 14-127/220-50, красивий, цілий, як новий. Все йшло по плану, і руки свербіли опробувати щось нове!

Більше по темі:

Наскільки цікавою була ця публікація

Середній рейтинг 4.7 / 5. Кількість голосів: 3

Будьте першим, хто проголосує!