Аспідна або грифельна дошка – письмова приналежність у вигляді пластини із сланцю, на якій вчилися писати до використання в побуті зошитів. Здобула свою назву через матеріал, чорного твердого сланцю — аспіда. Вийшла з вживання в середині XX століття.
Поява дощок у школі відносять до початку XIX ст. Тоді кожен школяр мав власну дошка для записів, виготовлена з гладкого сірувато-чорного аспідного сланцю. Писали на них грифелем, а прали записи ганчірочкою. Вчителю треба було підійти до кожного учня та перевірити написане.
До XIX століття міцні позиції в класі зайняли аспідні дощечки — пластини із міцного кольорового сланцю у дерев'яній рамі. Писали на них грифелем чи паличкою, слід від яких легко перевся губкою чи тканиною. Практику використання великоформатної шкільної дошки увів у США англійський математик Джордж Барон.
Перша згадка про аспідній дошці як письмова приналежність відноситься до XIII століття. Виготовлялися вони з кольорового (зазвичай чорного – звідси назва) різновиду осадового сланцю. Розмір у них був різний, від 20х30 см до розміру стільниці. Товщиною їх робили від 5-7 мм до 2-3 см.