Нейтралітет (Нім. Neutralität, від лат. Neuter – ні той, ні інший), у міжнародному праві – неучасть у війні, а у мирний час відмова від участі та неучасть в агресивних військово-політичних блоках та неприєднання до них, а також скорочення військових арсеналів та бюджетних витрат.
Статус визнаного постійного нейтралітету мають Швейцарія, Туркменістан, Австрія, Камбоджа. «Позиції тих держав, які декларують і практично дотримуються принципів нейтралітету, продовжують залишатися найважливішим елементом міжнародних відносин».
6 Збройний нейтралітет – Співробітництво Росії, Данії та Швеції, а також ряду інших держав, що склалося в 1779-1783 р.р. (у зв'язку з війною північноамериканських колоній за незалежність) та у 1800—1801 pp. з метою охорони торговельного мореплавання нейтральних держав.
Озброєний нейтралітет у міжнародному праві – оголошений нейтральною державою або групою нейтральних держав стан готовності захищати свою морську торгівлю від воюючих на море держав за допомогою озброєних сил (наприклад, шляхом конвоювання нейтральних торгових судів військовими кораблями).