Бояри з перших століть існування російської держави – це представники вищої знаті, як правило, члени старшої дружини князя та його радники, а також великі землевласники. Дворяни, відомі з XII століття, були лише вільними слугами князів або великих бояр, що становили їхній двір.
Поміщик — дворянин — землевласник, який має маєток, вотчинник у Росії кінця XV — початку XX ст. Дворяни – узяті на службу при дворі князя вихідці з молодшої дружини, які виконували військові, господарські та грошові доручення за право користуватися земельним наділом разом із закріпленими за ним селянами.
Після посилення влади великих князів, починаючи з другої половини XIV століття, став посилюватися стан служивих феодалів — дворян. Малоземельні князі також стали іменуватися боярами.