Для різних видів шумів використовуються різні методи нормування. Для постійних шумів нормуються рівні звукового тиску LPi (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.
Нормованими параметрами переривчастого та імпульсного шуму у розрахункових точках слід вважати еквівалентні рівні звукового тиску Lекв в октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 63, 125, 500, 1000, 2000, 4000 та 8000 Гц. Для непостійних шумів нормується так само еквівалентний рівень звуку.
Рівень шуму найчастіше вимірюють у децибелах (20 дБ — звуковий тиск у 10 разів вищий за стандартний поріг чутності; 40 дБ — у 100 разів…). Сила звуку в децибелах: Розмова: 40-45.
Основними фізичними параметрами, що характеризують звук, є звуковий тиск Р та інтенсивність звуку I. Слуховий апарат людини реагує на величину, пропорційну середньому квадрату звукового тиску.