Гуманізм утверджує цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток, прояв своїх здібностей. Гуманізм як філософський напрямок набув поширення в Європі в XIV – середині XV ст.
Власне термін «гуманізм» у сьогоднішньому вигляді, як зазначив Л. Баткін, вперше застосував у 1808 році педагог Ф. Нітхаммер; після праці Г. Фогта «Відродження класичної давнини та перше століття гуманізму»(1859) у науці почалося обговорення історичного змісту та меж даного поняття.
Гуманізм — демократична, етична життєва позиція, яка стверджує, що людські істоти мають право та обов'язок визначати зміст та форму свого життя.
Гуманізм означає людинолюбство, коли людина людині не ворог, а друг. Це прагнення допомагати своєму ближньому, оберігати його від проблем та негараздів. Також гуманізм тісно пов'язаний з поняттям толерантності, коли людина виявляє терпіння до оточуючих її людей. Він не судить про їхню душу за кольором шкіри або віросповіданням.