Разговор с отцом монолог сына на могиле отца

Я случайно, наткнулся на это стихотворение про украинского мальчика, который приходит на могилу своего отца погибшего в каком то из Донбасских котлов, где командиры, бросили своих солдат, а сами сбежали. Так же как когда-то, поступили националистические главари в 1918 году с мальчиками гимназистами и студентами, под Крутами где гимназисты и студенты, гибли, защищая то во что поверили. Этот 12 – ти летний мальчик, взвалил на себя все домашнее хозяйство и больную мать. Приходит на могилу своего отца и уверяет его что отомстит за его смерть Но правильно отомстить может только Бог!и я посчитал что воспитывать такими стихами нельзя и не правильно. Меня это стихотворение тронуло, и я все же решил его немного переделать. Как получилось читайте и судите сами.

Вот это оригинал стихотворения !

РОЗМОВА З БАТЬКОМ(МОНОЛОГ СИНА)
(хлопчика бачать щодня на могилі батька)

Привіт,батьку. Я тільки із школи.
Прибіг,як завжди,розказать,
Що добре в нас все,як ніколи.
Щоб міг ти спокійно тут спать.

Як справи у мене? Все добре.
У школі – вирує життя.
Ти,батьку,мав серце хоробре!
Я – теж! Хай дні швидше летять.

Не вірю я,що тебе вбили.
Живий ти для мене.Це знай.
Я швидко росту! Будуть сили!
Я їм відомщу, – почекай!

Коли у село домовини
Загиблих в “котлах” привезли,
Сказали: був постріл у спину.
Тебе – через місяць знайшли.

Мені вже дванадцять минуло.
То я би і втік на Донбас,
Щоби вони, гади,відчули
Всю помсту мою. Прийде час!

Не можу полишити маму.
Утік би – так п”є корвалол.
Все плаче,ридає ночами.
Врятовує лиш валідол.

А вдень як кричить! Рве волосся
Та одіж усю на собі.
А з нею й сусідки голосять.
Прости,що кажу це тобі.

Що грошей нема,то нічого.
Картоплю їмо. Варю суп.
Хліб завжди в нас є. Ще до того
Від праці завжди мокрий чуб.

Бо я ж тепер в хаті за тебе.
За старшого. Як колись ти.
Корова,город, – усе треба.
Та важко мені це знести.

Вже майже два роки щоднини
До тебе ходжу я сюди.
Чекаю своєї години:
Коли я поїду туди.

За тебе – уб”ю цілу сотню
Московських проклятих катів!
Ну,вистачить вже на сьогодні.
Немає у мене більш слів.

Піду я. Корову доїти.
Бо мама лежить,не встає.
Там десь у футбол грають діти,
Та це вже усе – не моє.

Я завтра прийду.Чуєш,тато?
Ти – спи. І не пЕреживай.
Я ще не втечу воювати.
Я маму люблю. Ти це знай!

. До завтра. Ти – спи. Ну,бувай.
. Я матір – не кину. Це – знай.
27.07.2020 Володимир Давидов
Редаговано оригінал від 19.06.2016

РОЗМОВА З БАТЬКОМ (МОНОЛОГ СИНА)
(хлопчика бачать щодня на могилі батька)

А это уже моя переработка.

Привіт,татусю. Я тільки із школи.
Прибіг,як завжди,розказать,
Що добре в нас все,як ніколи.
Щоб міг ти спокійно тут спать.

Як справи у мене? Все добре.
У школі у нашій- вирує життя.
Ти,батьку,мав серце хоробре!
Я – теж! Хай дні швидше летять.

Не вірю я в те ,що ти вбитий.
Живий ти для мене. Це знай.
Я швидко росту! Будуть сили!
Я їм відомщу, – почекай!

Мені вже дванадцять минуло.
То втік би і я на Донбас,
Щоб зрадники гади ,відчули
Всю помсту мою. Прийде час!

Але батьку я розумію
Що помста не верне тебе
Тепер я читаю молитви
Для Господа серце моє

Не можу полишити маму.
Утік би – так п”є корвалол.
Все плаче, ридає ночами.
Рятує лишень валідол.

А вдень як кричить! Рве волосся
Та одіж усю на собі.
А з нею й сусідки голосять.
Прости, що кажу це тобі.

Що грошей нема,то нічого.
Картоплю їмо.Варю суп.
Хліб завжди в нас є.Ще до того
Від праці завжди мокрий чуб.

Бо я ж тепер в хаті за тебе.
За старшого. Як колись ти.
Корова,город, – усе треба.
Та важко мені це знести.

І майже два роки що днини
До тебе приходжу сюди.
Молюся за тебе я й нині:
Я вірю що чують Святі .

У храмі в неділю буваю,
Пан Отцю кадило даю ,
І сам я, священником стану,
Гріхи за людей відмолю .

За тебе – молюсь мій татусю
За маму та меньших братів!
Ну,вистачить вже на сьогодні.
Немає у мене більш слів.

Піду я. Корову доїти.
Бо мама лежить,не встає.
Там десь у футбол грають діти,
Та це вже усе – не моє.

Я завтра прийду.Чуєш,тато?
Ти – спи. І не переживай.
Я вчитись буду, працювати .
Я маму люблю. Ти це знай!

. До завтра. Ти – спи. Ну,бувай.
. Я матір – не кину. Це – знай.

27.07.2020 Володимир Давидов
Редаговано оригінал від 19.06.2016

Автор переработки Широков А.А. 30.07.2020 г Киев Украина.

Шефір: Водій після замаху досі не встає

Через місяць після поранення під час замаху на першого помічника президента Володимира Зеленського Сергія Шефіра водій не встає з ліжка.

Джерело: Шефір під час ефіру “Свобода слова Савіка Шустера”

Деталі: Шефір розповів, що його водій незабаром знову вчитиметься ходити.

Пряма мова Шефіра: “Водій поки лежить, не встає.

Сподіваємося, що десь через тиждень-півтора він встане на милиці та заново вчитиметься ходити”.

Передісторія:

Вранці 22 вересня під Києвом стріляли в автомобіль Шефіра, був поранений водій машини. Водію Шефіра зробили операцію, його життю загрози немає.
Шефір не постраждав і заявив, що не займається справами, які могли б стати причиною нападу на нього особисто, а метою замаху був вплив на команду Зеленського.
В Офісі президента заявили, що напад на Шефіра можна кваліфікувати як спробу демонстративного вбивства ключового члена команди, що пов’язано із боротьбою проти олігархів.
Зеленський не знає, хто стоїть за замахом на Шефіра, але обіцяв “сильну відповідь”.
Генеральний прокурор Ірина Венедіктова повідомила, що слідство розглядає більше десятка версій замаху на Шефіра, дві з яких є основними.